Резолюція учасників круглого столу з обговорення законопроєкту №6013

Під час даного заходу було обговорено законодавчу ініціативу, втілену в законопроєкті (реєстровий номер 6013) «Про особливості регулювання підприємницької діяльності окремих видів юридичних осіб та їх об’єднань у перехідний період», яким запропоновано, зокрема, визнати Господарський кодекс України таким, що втратив чинність.

В заході прийняло участь більше шестидесяти правників, у тому числі судді Верховного Суду Володимир Погребняк, Юрій Чумак; голова Західного апеляційного господарського суду Володимир Плотніцький; судді Східного та Північного апеляційних господарських судів; голова Господарського суду Одеської області Володимир Петров; голова Господарського суду Харківської області Віталій Усатий; голова Господарського суду Миколаївської області Марина Мавродієва; голова Господарського суду Чернівецької області Олег Проскурняк; голова Господарського суду Донецької області Олена Сковородіна, судді господарських судів з усіх куточків України; голова Комітету з господарського права та процесу Національної асоціації адвокатів України Ганна Осетинська; голова Комітету з питань примусового виконання рішень та заступник Голови Комітету господарського права і процесу Національної асоціації адвокатів України Олександр Черних; завідувач кафедри господарського права та процесу, д.ю.н., професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, Арбітр МКАС при ТПП України Олег Подцерковний; директор Інституту економіко-правових досліджень НАН України, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України, Заслужений юрист України Володимир Устименко; д.ю.н, професор кафедри господарського права Київського національного університету імені Тараса Шевченка Вікторія Резнікова; д.ю.н., професор, завідуюча кафедрою конституційного права та правосуддя Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова Тетяна Степанова; д.ю.н., професор, професор кафедри цивільного права і процесу Донецького національного університету імені Василя Стуса Олена Беляневич; старший науковий співробітник Інституту економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України, доктор юридичних наук, професор, суддя Деснянський районний суд м. Чернігова Вадим Коверзнев; заступник директора з наукової роботи ДУ «Інститут економіко-правових досліджень імені В.К. Мамутова Національної академії наук України» д.ю.н., професор Руслан Джабраїлов та багато інших видатних адвокатів, науковців, правників. За наслідками обговорення учасниками круглого столу затверджено наступну резолюцію для врахування Президентом України, народними депутатами України, представниками українського та іноземного бізнесу, працюючими в Україні міжнародними проектами з підтримки, громадянами України. До написання резолюції окремо долучився і колектив Центрального апеляційного господарського суду.

На думку учасників обговорення зареєстрований законопроєкт 6013 не відповідає жодним вимогам, які ставляться до регуляторного акту, немає ані аналізу регуляторного впливу, ані встановленої адреси і термінів надсилання пропозицій і зауважень до законопроєкту всіма зацікавленими особами, ані необхідних правових експертиз, ані відстеження результативності регуляторного акту, ані обґрунтування необхідності його прийняття.

Законопроєкт 6013 призведе до глобального перерозподілу власності і роздержавлення, що буде мати дуже важкі негативні наслідки для держави.

В умовах прагнення до інтеграції з Європейським Союзом, розвитку ринкової економіки, слід розуміти, що ринкова економіка будується на економічному різноманітті, а не на «совдепівському» обмеженні організаційно-правових форм суб’єктів господарювання.

Правова спільнота суддів, адвокатів і науковців категорично не сприймає спроби декодифікації господарського законодавства. Тим більш без обговорення і заслуховування експертних думок тих, хто безпосередньо займається застосуванням господарського законодавства. Особливо в умовах війни і без жодного економічного обґрунтування та оцінки ефективності цього закону, користі від таких дій для країни. Навпаки на переконання правників законопроєктом 6013 буде завдано непоправну шкоду економіці України, яка і так переживає дуже важкі часи економічної і енергетичної кризи та намагається триматись в умовах повномасштабної війни. Також законопроєкт 6013 несе значні ризики для державного та комунального майна, що в умовах війни взагалі є неприпустимим. Фактично відбувається спроба породити суцільну нестабільність у функціонуванні державної і комунальної форм власності – без жодної мети, лише з огляду на ілюзорну боротьбу з працюючим ГК України.

Метою законопроєкту 6013, як вбачається з аналізу змісту преамбули та пунктів 2-4 Прикінцевих та перехідних положень законопроєкту 6013, є насамперед скасування Господарського кодексу України, ліквідація усіх видів підприємств, як організаційно-правової форми господарювання, а також створення механізму позбавлення держави майнової бази функціонування.

Скасування Господарського кодексу України зруйнує всю судову практику застосування Цивільного та Господарського кодексів у сфері договірного права. Це призведе до спорів із приводу понять «суб’єкт господарювання», «господарські відносини», «сфера господарювання», які залишаються в сотнях законів, але позбавляються деталізації та єдиного розуміння, у зв’язку з чим матимуть місце практичні зловживання, що виникнуть у цьому випадку, та правова нестабільність.

Також це призведе до відсутності правового регулювання господарсько-правового статусу підприємств, у тому числі комунальних, які здійснюють важливу соціально-економічну функцію і діяльність у секторах економіки, які не мають комерційної привабливості, але забезпечують соціальну сферу некомерційних відносин.

Крім того, існуюча форма та діяльність таких підприємств передбачена прямими нормами статей 37, 46, 78, 103, 120, 142 143 Конституції України, а відповідно прийняття Закону 6013 потребуватиме внесення змін до Основного Закону – Конституції України.

Статті 4-19 законопроєкту 6013, пункт 3 його прикінцевих положень передбачають існування в Україні підприємств та їх об’єднань лише протягом перехідного семирічного періоду, що суперечить вищенаведеним статтям Конституції України.

Перетворення ж комунальних підприємств у господарські товариства має низку особливостей, оскільки господарські товариства створюються з метою отримання прибутку та не мають на меті забезпечення соціальної сфери економіки. Крім того, скасовуються такі правові титули, як право господарського відання та оперативного управління, при цьому містить положення про передачу державного і комунального майна в управління суб’єктів комерційної діяльності, створених в організаційно-правових нормах господарських товариств.

Відповідно до ст. 1029 ЦК України управління таким майном буде здійснюватися виключно за плату, яку вноситимуть управителю органи державної влади та місцевого самоврядування, які змушені будуть передавати державне і комунальне майно в комерційне управління.

Отже, це потребує або додаткових надходжень до бюджетів на здійснення цих витрат (чого законопроєкт 6013 не передбачає), або призведе до виникнення дефіциту бюджетів та заборгованості держави або органів місцевого самоврядування перед суб’єктами комерційної діяльності, які управлятимуть майном.

Більш того це призведе до необхідності вирішення даного правового спору в судовому порядку шляхом звернення з позовом про стягнення накопиченої заборгованості держави, в тому числі і за рахунок переданого їм в управління майна. Внаслідок чого держава та органи місцевого самоврядування будуть позбавлятись власної майнової бази, що становить основу їх діяльності.

Що стосується самого законопроєкту 6013, як нормативно-правового акту, який ми отримуємо на заміну діючому ГК України. За його задумом з дня набрання ним чинності повністю скасовується ГК України. Протягом перехідного періоду, який становить від 5 до 7 років, для окремих питань будуть діяти спеціальні норми законопроєкту, зокрема, в розрізі правового регулювання підприємств. Після закінчення перехідного періоду, вичерпавши свою основну мету, законопроєкт залишиться чинним лише в незначній частині.

При ньому досить дивно, що такі важливі аспекти для бізнесу, як визначення терміну «підприємництво», встановлення порядку застосування адміністративно-господарських санкцій та деякі інші, будуть надалі врегульовані декількома статтями цього законопроєкту, які залишаться чинними, а не внесені безпосередньо до ЦК України.

Таким чином, завдання осучаснення ГК України та його відповідності сучасним запитам регулювання підприємницької діяльності слід розв’язувати не через необхідність скасування кодифікованого акту, а шляхом його системної зміни: прибирання норм, які дублюються із ЦК України, встановлення правовідносин, на які поширюється ГК України, виключення бланкетних декларативних норм, або тих, що регулюються спеціальним законодавством, встановлення норм правової поведінки, які є спеціальними для більшості суб’єктів господарювання.

Існування оновленого ГК України дозволить більш ефективно врегулювати i зафіксувати специфіку господарських правовідносин, які відрізняються від цивільних.

Стосовно законопроєкту 6013 також існують питання, наприклад, щодо його відповідності приписам, правовим механізмам чинного Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна». Залишення у воєнний, а також і на певний період – і у післявоєнний час поза державним контролем підприємств оборонної, соціально важливих галузей не є розумним.

Окрім того, вважаємо за важливе звернути увагу на те, що на даний час існує усталена судова практика щодо нарахування та стягнення пені. Вказаним законопроєктом 6013 передбачено доповнення ст. 625 ЦК України частиною 3 наступного змісту: «Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені».

Доповнення ст. 625 ЦК України вказаною частиною призведе до додаткового фінансового навантаження на підприємства у разі порушення ними своїх зобов’язань.

Взагалі, єдність судової практики є одним із тих інструментів, які дозволяють мінімізуватимуть ризики корупційної складової в судовій системі. Однакова судова практика позитивно впливає на рівень суспільної довіри до судової системи.

Особливу увагу звертаємо на те, що законопроєкт 6013 суперечить міжнародним зобов’язанням України (в тому числі Угоді про асоціацію між Україною та ЄС), статтям 1, 8, 13, 15, 37, 41, 46, 78, 86, 103, 120, 140, 142, 143 Конституції України та не співвідноситься з іншим законодавством, яке регулює відповідні правовідносини.

Стаття 3 ГК України дає визначення господарської діяльності – це діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Стаття 2 ГПК України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Законопроєктом 6013 також вибивається база роботи системи господарських судів, які за роки незалежності довели свою ефективність, професійність і щодня захищають права і інтереси бізнесу, навіть в умовах загроз, які несе повномасштабна війна. І це в умовах, коли наша країна відкрита для інвестицій і очікує допомоги у відновленні економіки після Перемоги у війні, і відповідно має давати гарантії захисту прав інвесторів в господарських (комерційних) судах.

Скасування ГК України призведе до зникнення поняття «господарської діяльності» та поставить під загрозу існування господарських судів як складової ланки судової системи України, оскільки розподіл справ між юрисдикціями відбувається за предметом спірних правовідносин і до компетенції господарських судів належить вирішення спорів щодо господарської діяльності. В зв’язку з цим, постає питання, хто розглядатиме справи про банкрутство і захист економічної конкуренції. Адже це дуже специфічні, складні справи і загальні суди на сьогодні не готові до вирішення таких спорів. Тож це вплине на якість рішень та доступ до правосуддя.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист своїх прав і свобод, а правосуддя в Україні здійснюється виключно судами (ст. 124). Необхідність захисту прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності стало причиною вдосконалення судової системи держави, як в аспекті судоустрою, так і з точки зору судочинства.

Зміна соціально-політичного і економічного курсу, що відбувся в Україні, впровадження ринкових відносин в економіку, відмова від адміністративно-планових методів управління економічними процесами, конституційне закріплення права кожного на вільне використання своїх здібностей і майна для підприємницької та іншої не забороненої законом економічної діяльності, стало причиною вдосконалення судової системи держави.

Якщо брати за зразок європейський та американський досвід, або навіть власний історичний досвід, то захистом прав та інтересів суб’єктів економічної діяльності раніше завжди займались спеціальні комерційні (торгові) суди, це і стало фундаментом для формування спеціалізованих господарських судів України.

Також при дослідженні досвіду англо-саксонської правової системи широко обговорюється питання змагальності у судовому процесі. Так, у цих країнах змагальність сприймається як елемент ефективного вирішення спору. Суддя займається дослідженням лише матеріальної сторони справи, сторони, у свою чергу, змагаються в обґрунтуванні необхідності покладення в основу рішення саме їх доказів.

Є очевидним, що змагальність національного судочинства проявляється зацікавленістю сторін у результатах спору.

Наприклад, якщо позивач без поважних причин не з’явився у судове засідання, що перешкоджає вирішенню спору, суддя може залишити заяву без розгляду, тим самим мотивуючи позивача до змагальних дій. Суд не може виконувати пасивну роль як інструмент для зловживання у руках досвідчених адвокатів з однієї сторони та менш досвідчених з іншої, а повинен приймати активну участь для отримання всебічних, повних та об’єктивних фактичних даних для правильного застосування законодавства.

Особливістю господарського процесу виступає специфіка матеріальних правовідносин, що дозволяє ефективно захистити порушені чи оспорюванні права і законні інтереси осіб (переважно юридичних), які здійснюють підприємницьку та іншу економічну діяльність.

Теза про те, що Господарський кодекс містить елементи «радянщини» не витримує жодної критики, оскільки цей кодекс навпаки став відповіддю на запуск в незалежній Україні ринкової економіки, його розробка відбувалась за запитом українського бізнесу, а застосування господарськими судами на практиці пройшло перевірку часом.

Комерційні кодекси прийняті і застосовуються як у європейських країнах, так і у Сполучених Штатах Америки, а скасування спеціалізованого кодифікованого комерційного законодавства мало місце лише в Італії при диктаторі Муссоліні і аналогічно в сучасній росії був ліквідований вищий арбітражний суд. На думку правників наслідування практики країни-агресора і їх підхід до запровадження виключно цивільного кодифікованого законодавства не створює позитивного прикладу для України.

Крім того, радикально проти законопроєкту 6013 виступив Фонд державного майна України, але його думка була проігнорована, а сам проєкт 6013 був схвалений на засіданні

Економічного комітету без представників науковців господарсько-правового напряму, суддів господарських судів, арбітражних керуючих, що будуть застосовувати цей закон в разі прийняття. Більш того, скасування профільного кодифікованого акту не пройшло схвалення Комітету з питань правової політики та навіть не виносилось на розгляд даного комітету. На переконання учасників круглого столу розгляд законопроєкту 6013 на засіданні Комітету з питань правової політики є обов’язковим. Окрім того, необхідно до голосування парламентом винести даний проєкт на обговорення широкого кола кваліфікованих спеціалістів шляхом проведення парламентських слухань, конференцій, «круглих столів» та інше, окремо з представниками українського та іноземного бізнесу, інвесторами України.

Додатково звертаємо увагу на наступні ризики законопроєкту 6013 для публічної власності:

– перетворення казенних державних підприємств у підприємницькі суб’єкти, хоча за призначенням та ГК вони є некомерційними, адже працюють не на прибуток, а для оборони, соціальної сфери, комунікацій тощо;

– усунення заборони на товарообмінні операції;

– без дозволу уповноваженого органу (бартеризація, за якою можна приховати будь-які незаконні операції);

– втрата чинності понять «примірного» та «типового» договору, що відкриває шлях до повної свободи договорів у державному секторі економіки;

– скасування фіксованої законом відповідальності у договорах за участі підприємств та установ державної форми власності;

– відмова від соціально-комунальних зобов’язань, які можуть приймати на себе бізнес-структури;

– скасування процедури та судового примусу до укладання господарських договорів монополістами, позаяк ЦК декларує необмежену свободу договору та не обмежує строк нарахування штрафів як гарантії від зловживань;

– утворення законодавчої прогалини у системі форм державного втручання в економіку, що відкриває шлях до хаотичних неконтрольованих оборудок в економічній сфері тощо.

Правова спільнота закликає народних депутатів почути об’єктивну оцінку змісту і наслідків законопроєкту 6013, не пригнічувати економіку України, особливо під час важкої жорстокої війни, провести широкі обговорення таких шкідливих ініціатив насамперед з представниками українського і іноземного бізнесу, а також з науковою, адвокатською та суддівською спільнотами. Окремо звертаємо увагу на необхідність врахування інтересів нинішніх і майбутніх інвесторів України, і на ризики зламу ефективно працюючої системи господарських судів. Ми закликаємо народних обранців не руйнувати вже усталену законодавчу систему, а поліпшити та модернізувати ті механізми, які працювали і працюють багато років.

Відтак, на підставі всіх наведених аргументів, учасники круглого столу прийшли до висновку, що законопроєкт став результатом чергової спроби послідовників цивілістичної наукової концепції скасувати Господарський кодекс України, що перетворилося на самоціль науковців-цивілістів без урахування будь-яких наслідків, що виникатимуть в результаті декодифікації для державної власності та економіки. У бажанні будь-якою ціною скасувати Господарський кодекс, зруйнувати систему господарського судочинства та підняти роль цивілістичної науки автори законопроєкту нехтують будь-якими розумними підходами до організації та реформування економічних відносин, кидають у чергову хвилю безконтрольного роздержавлення усі об’єкти власності Українського народу. І це при тому, що в період війни та майбутнього відновлення спроби дестабілізації бізнесу штучно створеними правовими конструкціями є суспільно небезпечним кроком, про що ми вважаємо за свій обов’язок попередити народних обранців.