Резолюція ПАРЄ 1703 (2010)
1. Парламентська асамблея відзначає, що корумпованість судової системи підриває верховенство права, що є наріжним каменем плюралістичної демократії; вона ставить під сумнів рівність перед законом і право на справедливий судовий розгляд, підриває легітимність всіх органів державної влади.
2. Корупція в судовій системі сприяє безкарності, викорінювання якої Асамблея вимагала як пріоритетне завдання у своїй Резолюції 1675 (2009) “Стан прав людини в Європі: необхідність викорінювання безкарності”.
3. Корупція в судовій системі й інших державних інститутах і корупція в приватному секторі живлять і підсилюють одна одну. Викорінити корупцію після того, як вона стала вкоріненим явищем значно складніше, ніж її запобігти, і тому важливо боротися з першими ж ознаками корупції, особливо в країнах, які не зазнали цього зла.
4. З корупцією як явищем варто боротися, викорінюючи її, особливо в судах. Саме на них покладена відповідальність за однакове й ефективне покарання всіх корумпованих осіб і за захист тих, хто “здіймає тривогу”, оскільки саме вони необхідні для ефективного усунення всіх форм корупції.
5. Асамблея підкреслює важливість реальної політичної рішучості, що повинна знайти своє вираження в конкретних енергійних заходах, а не просто в промовах і в законах, що носять у значній мірі символічний характер. Наявність незаплямованої незалежної системи правосуддя сприяє формуванню такого політичного клімату, у якому корупція й кумівство зустрічаються рідше, оскільки це пов’язано з небезпекою для всіх, хто до них причетний.
6. Асамблея засуджує той факт, що корупція в судовій системі глибоко вкоренилася в багатьох державах-учасницях Ради Європи, найчастіше поєднуючись із серйозними проблемами корупції в інших державних та приватних інститутах. За даними видання “Глобальний барометр корупції”, опублікованого в 2009 році “Трансперенсі Інтернешнл” деякі із цих країн, – Вірменія, Болгарія, Хорватія, Грузія й колишня Югославська Республіка Македонія, – визначають із занепокоєнням те, що сама система правосуддя сприймається населенням цих країн як найбільш корумпований інститут. Це ж стосується й Косово[1] , що не є державою-учасницею Ради Європи.
7. Асамблея закликає владу всіх вищезгаданих держав прийняти максимально енергійні заходи із відновлення довіри громадськості до судової системи.
8. Асамблея стурбована тим, що в деяких країнах спостерігається тенденція повністю заперечувати, що в них існує будь-яка корупція судової системи. Оскільки жодне з держав не захищено повністю від корупції, особливо зараз, під час економічної кризи, Асамблея пропонує всім державам-учасницям Ради Європи ставитися до себе самокритично й детально проаналізувати, як це зроблено в Німеччині, рівень корупції у своїх судових системах і прийняти профілактичні й виправні міри при перших же ознаках небезпеки.
9. У плані профілактики Асамблея закликає всі держави-учасниці створити механізм, який мінімізуватиме ризик корупції судової системи, і зокрема:
9.1. забезпечити, щоб судді, прокурори й всі особи, що беруть участь у здійсненні правосуддя, особливо представники правоохоронних органів, усвідомлювали, наскільки важливі й шляхетна їхня роль, гарантувати їм розмірна винагорода й надати в їхнє розпорядження достатні людські й матеріальні ресурси;
9.2. розробити професійні й етичні стандарти для суддів і прокурорів і створити ефективний механізм моніторингу;
9.3. поставити матеріальне становище суддів і прокурорів у залежність від механізму атестації, пристосованого до ситуації в кожній країні і яке б забезпечувало незалежність й достоїнство працівників системи правосуддя;
9.4. забезпечити, щоб порядок набору, просування по службі й звільнення суддів і прокурорів був ясним і прозорим, заснованим винятково на кваліфікації й особистих якостях, і встановлювався з урахуванням Європейської хартії про статус суддів і рекомендації Венеціанської комісії про те, що всім державам-учасницям варто мати незалежні судові ради, члени яких обираються головним чином суддівським корпусом;
9.5. забезпечити, щоб строки повноважень суддів і прокурорів були досить тривалими й не погоджувалися із зовнішньою оцінкою прийнятих ними рішень;
9.6. організувати для суддів і прокурорів спеціальну підготовку з питань корупції й етики;
9.7. проводити публічні кампанії й/або програми, для того, щоб прищепити повагу до судової системи й роз’яснити громадянам важливість і наслідки незалежності судової системи й поділу влади.
10. Для того, щоб боротьба з корупцією була ефективної, вона повинна включати проведення розслідувань, судове переслідування й, в остаточному підсумку, обвинувачення. Відповідно, Асамблея закликає держави-учасниці:
10.1. розробити конкретний механізм забезпечення підзвітності суддів і прокурорів, включаючи кримінальну відповідальність, не зазіхаючи при цьому на їхню незалежність і неупередженість;
10.2. забезпечити, щоб імунітети представників суддівського корпусу не перешкоджали проведенню ефективного розгляду стосовно них;
10.3. організувати для спеціальних слідчих належну підготовку й надати в їхнє розпорядження адекватні ресурси.
11. Асамблея пропонує всім державам-учасницям підписати й ратифікувати у відповідних випадках у якості профілактичної й каральної міри Конвенцію про кримінальну відповідальність за корупцію (ETS № 173) і Конвенцію про цивільно-правову відповідальність за корупцію (ETS № 174), а також ефективно співробітничати з наглядовими й консультативними механізмами, які вимагають створити ці конвенції.
12. Рада Європи зобов’язана брати активну участь у боротьбі з корупцією в судовій системі в будь-яких її формах, включаючи політично мотивовані зловживання судовою системою. Асамблея, зокрема, закликає її Комітет з питань дотримання обов’язків і зобов’язань державами-учасницями Ради Європи (Моніторинговий комітет) або підготувати тематичні доповіді з цього питанню, або, принаймні, присвятити цьому питанню окремий розділ у своїх доповідях по всіх країнах, де відбувається процедура моніторингу й у контексті пост-моніторингового діалогу.
